Боярські бояри: хто і з якими намірами хоче очолити наше місто?

0 4

На крісло міського голови Боярки цього року претендує 12 осіб. Серед них – колишній КДБ-шник, помічник нардепа Гаврилюка, АТОвець і чинний мер.

Тарас Добрівський – мер Боярки з 2006 року і попри багаторічний, здебільшого негативний, досвід керування містом, його переобирали у 2010 році. Тепер він знаний завдяки низці скандалів. Так у 2009 році був затриманий “на гарячому” за отримання хабара у розмірі 26 тисяч доларів за вирішення питання щодо надання земельних ділянок. Наприкінці 2011 році Добрівський заявив, що “кримінальна справа скасована за рішенням суду”.

Медійного розголосу набула історія з “золотими кленами“:  журналісти писали про те, що Добрівський разом з кумом-очільником комунального підприємства нібито були причетні до розкрадання бюджетних коштів.

Добрівський відзначився також тим, що, за інформацією мешканців, відправляв працівників комунальних підприємств на антимайдан.

За головування Добрівського місто пережило кілька будівельних скандалів: довгобуд по Білогородській, 51 та загроза забудови міського парку Шевченка.

Фірма одного із депутатів міськради (депутата-прогульника від “Батьківщини” Анатолія Матейка) мала намір забудувати парк. Добрівський всіляко сприяв просуванню питання, закидаючи активістам, які боролись проти забудови, що вони “заважають розвитку міста”.

На одній із сесій після майдану депутати міськради проголосували рішення проти забудови у парку, але на тому ж засіданні Добрівський на камеру визнав, що ділянки “під забудову” ця заборона не стосується, оскільки її виключено із зони парку.

Нині Тарас Добрівський запевняє, що він “проти забудови: спочатку треба розробити детальний план території усього парку, а потім вже в ньому садити дерева і робити алеї. І затвердити разом з громадою і депутатами”. Колишній регіонал, а нині – перший номер списку “Нашого краю” до міськради. До відома, “Наш край” очолили екс-регіонали, які голосували за диктаторські закони 16 січня.

Є підстави припускати, що Добрівський підіграє партії “Нові обличчя”, список якої на рівні облради очолив екс-регіонал та прогульник – чинний депутат Баришівської райради Дмитро Христюк.

Навіть на зустрічі кандидатів в мери, фактично представляючи себе та свою програму, Добрівський посилався на Дмитра Дронова (начальника Києво-Святошинської філії з експлуатації газового господарства “Київоблгаз”, який кандидується в депутати облради від “Нових облич”), кажучи, що він “допоможе запустити котельні” у місті.

Дозвіл на проведення благоустрою вхідної частини парку під “егідою” та коштом “Нових облич” був одноголосно наданий Боярською міською радою.

За кошти міського бюджету було облаштовано дитячий майданчик на території парку, але закінчили встановлювати його якраз до дати відкриття алеї та поряд з нею. Відтак у багатьох містян склалось оманливе враження, що майданчик також встановлено коштом “Нових облич”.

Добрівський задекларував майже 215 тисяч доходів, з них зарплата – тільки 132 тисяч, а решта “інші види”, які не підпадають ні під дивіденди, ні подарунки, ні спадщину, ні продаж майна.

Але попри таку лояльність до “Нових облич”, ця політпартія на голову Боярки висунула свого кандидата – підприємця Олександра Зарубіна (має 3 підприємства, зареєстровані, за його словами, у Боярці, сфера – інтернет-комунікації).

Публічним став ще півтора-два роки тому, коли стала активна його ГО “Молодь Боярки”. Судячи з динамічної зміни його політичної орієнтації, схоже, кандидат “придивлявся” до різних політсил, шукаючи оптимальні для себе умови.

Так, Зарубін був керівником виборчого штабу Петра Мельника у 2012 році, на президентських виборах 2014 року – керівником штабу Петра Порошенка, на парламентських – регіонала Анатолія Федорука, цього року був членом “Солідарності”, на вибори іде під брендом “Нових облич”.

Зарубін не займався громадським активізмом, поки не вирішив іти в політику. Діяльність “Молоді” не потребувала значних фінансових вливань, все зводилось до фарбування зупинки чи паркану, обгородження парканчиком дитмайданчика, допомоги продуктами переселенцям, встановлення турніків, підтримки місцевих спортивних команд.

Першим “великим” проектом стала безкоштовна маршрутка для соціально незабезпечених верств, яку Зарубін “запускав” разом із “Солідарністю”, але під брендом “Молоді Боярки” пізніше використовував у передвиборчих роликах “Нових облич”.

Використання брендів відомих партій разом із “Новими обличчями” спричинило всеукраїнський політичний скандал. Відреагували одразу два нардепи – Юрій Луценко та Єгор Соболєв.

“Жодних узгоджень на це не давав ані обласний, ані центральний штаб. Це – політичне шахрайство. Нам відомо, що міський голова Ірпеня Володимир Карплюк  фігурує у низці журналістських розслідувань, як власник 67 квартир і забудовник зелених зон. Тож, краще уникати такого сумнівного “партнерства”.  Ми радимо маловідомим політичним силам починати свій шлях зі створення свого власного політичного бренду, а не з ганебної  крадіжки чужого,” – наголосив Юрій Луценко.

Соболєв різко критикує “Нові обличчя” та наголошує, що вони кандидують екс-регіоналів та фігурантів антикорупційних розслідувань.

Коштовний проект алеї у парку Шевченка, мабуть, найпомітніший агітаційний захід за усю кампанію, реалізовано у вересні, коли Зарубін покинув лави “Солідарності” та приєднався до “Нових облич”.

На зустрічі з виборцями Зарубін запевнив, що маршрутка возитиме безкоштовно “і після виборів, і після нового року”, але розробник проекту маршруту у коментарі ЧЕСНО сказав, що договір з підрядником підписаний тільки до кінця року.

Тим не менше Зарубін всіляко відхрещується від керівництва цієї партії: “Я не приєднався до партії “Нові обличчя”, я її очолив у місті Боярка, сформував зовсім новий склад кандидатів у депутати, я не впливаю на обласний, центральний апарат партії”, – прокоментував Зарубін для ЧЕСНО, наголошуючи, що він може говорити тільки про свою команду, яку веде до міської ради.

У цій команді найпомітніші – знані місцеві підприємці (власник спорт-бару, місцевого таксі, пластичний хірург).

Цілком можливо, що “Нові обличчя” зробили Зарубіну привабливу фінансову пропозицію, подібно як і його колезі із Вишгорода, колишньому автомайданівцію Сергію Кобі. Коба не приховував, щоприєднався до “Нових облич” саме через фінансовий ресурс.

За спостереженнями боярчан, майже половина усієї зовнішньої реклами у місті містить саме агітацію за “Нові обличчя”.

Частину цієї реклами фінансую я сам, частину – обласний штаб”, – стверджує Зарубін, не уточнюючи, як саме виглядає цей розподіл.

На запитання, як Зарубін пильнуватиме конфлікт інтересів між забудовниками з “Нових облич” та містянами, Зарубін відповів ЧЕСНО, що “ніхто з “Нових облич” не вкладає коштів в Боярку”, тоді як вартість тільки укладання алеї сам він оцінює в суму “до 1 млн грн”.

На відкритті алеї соратник Зарубіна Дмитро Дронов коротко сформулював суть діяльності своєї партії: “Досі політики обіцяли, а ми будемо будувати.”

Центральна алея парку Шевченка коштом “Нових облич” у день пишного відкриття. Фото: Alyona Shulga, Facebook

Артур Козачук – протеже нинішнього нардепа “козака” Гаврилюка. Своїм обличчям Гаврилюк на бордах “рекламує” свого помічника і кандидата в мери. Нардеп дійсно активний в окрузі, тому кандидат вочевидь робить ставку на його особисту впізнаваність. Козачук був депутатом міської ради у 2002-2006,  один із ініціаторів створення комунального підприємства “ІА “Боярка-інформ”.

На зустрічі з виборцями запевняв, що у той час займався громадською діяльністю (нібито боровся проти зведення АЗС у місті). Нинішню агітацію проводив, зокрема, і спільно із Зарубіним (встановлювали і відкривали як новий спортивний майданчик кілька турніків)

Безпартійний самовисуванець, однак агітаційні матеріали розповсюджує під брендом “Волі”. В останній день агітації відзначився тим, що самовільно, без погодження зі штабом “Самопомочі”, замовив та вивісив борди із Єгором Соболєвим “Козачук – не підведе” на тлі банера “Самопомочі”.

Скандальний самодіяльний борд Козачука. Фото: Igor Kotsar‎, Facebook

Віталій Давиденкоколишній КДБ-шник, депутат райради від “Партії регіонів”, у квітні 2014 року “перефарбувався“, увійшовши до депутатської групи “Наш район”.

Давиденко вважає, що мав стати мером ще у 2005, але тодішня влада через суд нібито “відібрала” у нього перемогу. Цю образу Давиденко називає зокрема і серед причин, чому він став членом “Партії регіонів”.

Він не задекларував жодного майна, а також не має доходу (живе на утриманні родини), хоча у агітаційних матеріалах та інтерв’ю сам розповідає, що займається бізнесом, начебто має кінноспортивну базу. Став знаним завдяки ідеї “перенести в Боярку зоопарк”, а також забудувати ліс:

“Ліс треба включити в межі населеного пункту Боярки, його не можна використовувати для вирощування технічної деревини. Я вважаю, що там треба побудувати дитячі майданчики, велодоріжки, кінотеатри, басейни, спортзали”.

Кандидат не відвідував зустрічі із виборцями.

Анатолій Жир, колишній член партії “Сильна Україна”, а нині – само висуванець.

“Що таке партія я перевірив на своєму досвіді, ніяких ззаду керівників не повинно стояти”, – пояснив він свою “безпартійність” на зборах із мешканцями.

За словами місцевих активістів, з вересня відвідував засідання “Народної ради Боярки” (ГО активних містян, створене після Майдану), знайомився, однак активної передвиборчної агітації не вів.

Андрія Вільхового, підприємця, який не задекларував жодного доходу чи власності, називають технічним кандидатом, покликаним відтягнути голоси у Олександра Зарубіна.

Активний у Facebook, він веде агітацію лише онлайн та лише методами чорного піару проти решти кандидатів (основний меседж – вкладені у передвиборчу кампанію кошти доведеться “відбивати”, за кожним кандидатом “хтось стоїть”). Один із трьох кандидатів, який не відвідав зустріч із виборцями.

Євген Чемес – колишній вчитель фізики, був у 2004-2005 секретарем міськради, потім – керівником секретаріату “Народної партії” Литвина, керівником комунального підприємства. Останнім часом не займався громадською діяльністю, а “допомогав дружині з організацією бізнесу”. Висуванець “Радикальної партії Ляшка”.

Технічним кандидатом виглядає Віктор Кардаков, який не веде жодної кампанії, навіть у соцмережах. Він також не відвідував зустрічі з виборцями. Кардаков володіє популярним серед молоді баром у місті. Можна припустити, зареєстрований, аби “відтягнути” частину потенційних виборців Зарубіна.

Юрій Очеретний – понад 10 років працює в органах внутрішніх справ, активної передвиборчої агітації не вів, висуванець від партії “Громадський рух “Народний контроль”, який нібито є технічним – для відбору голосів на Заході в “Самопомочі” Садового.

Олег Петришин – висуванець від “Батьківщини”, співзасновник проектного бюро.

Анатолій Матейко, його колега по партії та очільник списку “Батьківщини” в Боярці – ініціатор та головний лобіст забудови парку Шевченка.

Олексій Скринник – чинний депутат міськради кількох скликань, висувається від партії ВО “Свобода”. Місцеві активісти негативної думки про кандидата, твердять, що в раді він нібито голосує з прорегіональною більшістю, лише щодо незначних питань може мати власну позицію.

Також голосував за забудову парка Шевченка. Посів третє місце на минулих виборах мера, але вважає, що результати було сфальсифіковано.

Олександр Слободюк – юрист за освітою, служив в органах внутрішніх справ, знаний в місті активіст, чи не єдиний громадсько активний в Боярці з усіх кандидатів, який почав свою діяльність задовго до передвиборчої кампанії: боровся проти забудови парку, інспектував ЖЕК, був координатором Боярської самооборони, членом “Народної ради Боярки”.

У березні 2014 року пішов на фронт у складі батальйону “Київська Русь”, має бойові нагороди. Із сумнівних сторін біографії Слободюка – хіба підтримка Олександра Тигова, забудовника та колишнього соратника Королевської.

Слободюк на боярському вічі у лютому 2014 після розстрілів виступає від імені Самооборони. Фото: youtube.com/Народна Рада Боярка

Усіх кандидатів можна умовно поділити на 3 групи: забудовники або ж ті, що перебувають у їхній орбіті, чинні чи колишні депутати, старі політичні функціонери, що орієнтовані на традиційний “розпил” та відмивання бюджетних коштів і ймовірно технічні кандидати, які не вели активної передвиборчої та будь-якої громадської діяльності у місті та з’явились у списку лише для того, щоб “відтягти” на себе голоси популярніших кандидатів.

Понад половину кандидатів можна сміливо назвати “непублічними”: вони “виринули” під вибори, слабо орієнтуються у проблемах міста, справжні мотиви балотування невідомі.

Попри те, що публіка така строката, майже у всіх одна мета – забудувати місто та ліс поряд. Що більша фінансова потужність та корупційні зв’язки партій-висуванців, то важче буде протидіяти їхнім апетитам.

Валентина Кузик, Дмитро Жигінас, мешканці Боярки

Leave a reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів