Як Коцюбинське День селища святкувало (фоторепортаж)

0 54

Хочеться розповісти громаді і про те, як пройшло свято, і про людей, які це свято організовували. Команда волонтерів не спала кілька ночей, щоб громада відзначила 116-річчя селища. Волонтери планували декорації, номери концертної програми, хтось друкував запрошення та роздавав їх. Всі разом продумували ідейність його свята. А ідея має бути завжди, коли мова йде про ідентичність.

Хтось хотів зробити все, щоб збити людей з пантелику. І мова не лише про борди, з яких посміялися старожили, коли читали, що селищу 75 років. Мова про інші прикрості, Ближче до свята ми з’ясували, що селищем розвісили оголошення про те, що 4 вересня всіх охочих везуть на екскурсію до Ірпеня. Як Ви думаєте навіщо? Ймовірно, щоб громада не святкувала разом День селища. Взети ж можна було в суботу, в інші вихідні, але треба було вивезти саме в цей день.

Більше того, депутатка Коцюбинської селищної ради Катерина Ющенко-Корбут, якої на офіційному святкуванні дня селища не було видно, у соцмережі фактично схвалює ініціативу на День селища розділити громаду і вивезти частину в Ірпінь.

Безымянный

Ще один цікавить факт. Буча з днем селища Коцюбинське привітала офіційно листом, а Ірпінь – ні. Бо Буча не претендує на територію Коцюбинського, а Ірпінь, як і Росія, має окупаційний настрій і не буде визнавати нашої самостійності.

Але зірвати святкування Дня селища не вдалося. Громаду з селища автобусами всю не вивезти. Нас щонайменше 15 тисяч. Факт.

Зранку Будинок культури прикрасили. Банер зробили волонтери, долучивши громадський сектор. Зранку з’ясувалося, що у нас немає на господарстві у селищі мотузки, аби почепити аполітичний напис “Коцюбинське легендарне”.

Безымянный

Як завжди, виручив Володимир Маслюк. За день до того він робив кріплення для банера і я заїздила в його майстерню. Старожили Маслюки – це неймовірна родина порядних і доброчесних людей. Сіль землі і двигун цієї громади.

До слова, під час ярмарку виставку своїх можливостей робили підприємці селища. З-поміж них і наш активіст Маслюк. Він чудово майструє меблі. Талановита людина – талановита в усьому.

Безымянный

Саме Маслюк своїми руками зібрав нам фотостенд.

Безымянный

Тепер нам не треба витрачати гроші на оренду. Золоті руки в людини.

Віталій Буток, Віталій Клімнік, Василь Циганенко, Володимир Маслюк разом з іншими активістами з 7:00 працювали над тим, щоб селище прокинулося і побачило оновлену фотовиставку. У суботу фотографії допомагала розвішувати Олена Вовченко, Людмила Мирончук та Тамара Лисак.

Будинок культури виглядав дуже красиво. Прикрашати допомагали комунальники, зокрема очільник УЖКГ “Біличі” Олексій Зінкевич, який став депутатом.  Політики, які завітали на свято, виглядали  демократично. Таким Будинок культури я не пам’ятаю.

Безымянный

Раніше його заганяли в такий ригівський офіціоз, від якого тхнуло і тхне нафталіном.

Зі сцени Людмила Демченко розповіла про історію селища і роз’янила, що заснували хутір 1900 року. Перейменували 11 лютого 1941 року – 75,5 років тому. У громади є дискусії, скільки ж нам років і від якої дати слід відштовхуватися. Я пояснюю всім: якщо Дніпропетровськ перейменували в Дніпро місто не почне казати, що місту один рік виповнився на День міста.

Для того, аби люди знали історію селища Людмила Демченко дістала ящик із книжками “Історія Коцюбинскього”. Авторка книжки – мати її чоловіка. Книжки роздавали на святі.

Одна літня жінка підійшла до селищної голови, аби познайомитися і сказала про те, що вона журналістка. Її, як мешканку і журналістку, обурюють анонімки, які вночі розкидають селищем. Вона наголосила, що це дає чітке розуміння того, кого справді треба підтримувати у цій боротьбі.

Безымянный

Поблизу будинку культури розташували стенд Правого сектору. Саме він допоміг відбити 2 хвилю приватизації дитсадка тогочасним депутатом Миколою Ільницьким.

Безымянный

Хлопці з Правого сектору всім охочим давали змогу провести “бойову фотосесію”.

Безымянный

Під час Дня селища Правий сектор відзвітував, що назбирав майже 2 тисячі гривень. Вони підуть на ремонт техніки.

Безымянный

Поряд із Будинком культури тривав ярмарок. Тут ситуацію з боку активістів контолювала Олена Вовченко.

Безымянный

Депутат КСР Олександр Ковальчук привіз на свято правнука письменника Михайла Коцюбинського – Ігоря. Його зустріли як гостя короваєм.

Поки тривав концерт організатори свята пішли з Ігорем Коцюбинським покласти квіти до пам’ятника письменника і зробити групове фото.

Безымянный

На цій клумбі поблизу пам’ятника Коцюбинського мають висадити багаторічні квіти (троянди та хризантеми), які привезла до Дня селища народна депутатка Ольга Червакова. Приїхала традиційно на таксі і везла таку кількість двома машинами.

Безымянный

За Будинком культури нащадок письменника підписував книжки для бібліотеки та всім охочим. Як з’ясувалося, коцюбинчанка Людмила Буток і Коцюбинський мають спільних знайомих.

Безымянный

“Мій однокласник поїхав працювати в Чернігів і, як виявилося Ігор його добре знає,”  – розказує співорганізаторка свята Людмила Буток.

Варто зазначити, що її чоловік Віталій також допомагав у організації і офіційної частини і народних гулянь.

Ніна Чеснокова подарувала Коцюбинському свою картину.

Безымянный

Коцюбинського ловили на ходу й просили автографи.

Безымянный

Тим часом всі охочі могли відвідати виставку “25 сестер Незалежності”. Біля ляльок-мотанок влаштовували фотосесії.

Безымянный

Особливо дивувалися ті відвідувачі, які потрапили до ради на виставку під час репетиції оркестру.

Ідея запросити цей оркестр та скрипальку належить Людмилі Мирончук, яка є співорганізаторкою фотовиставки.

Саме оркестр розпочав другу частину програми поблизу озера.

Безымянный

Громада просила грати “на біс”.

Далі під час концерту на дітей чекали конкурси та вікторина.

Безымянный

Далі виступали з концертною програмою талановиті діти.

Безымянный

Було дуже патріотично і душевно.

Безымянный

Під сценою водили хороводи. Допомагала організовувати захід біля озера мешканка Лісової Ніна Чижевська.

Безымянный

Добре, що підприємці, які є в селищі, зголосилися допомогти. Зокрема фірма “Здорова вода”, яка розміщена на вул. Залізничній, забезпечила всіх охочих питною водою і під час святкування поблизу культури, і на озері.

Під час святкування на озері Ольга Матюшина наголосила, що Коцюбинське легендарне завдяки активістам, які захистили ліс і громаді, яка веде боротьбу за свої права.

Нагороджували працівників комунальних установ, освітян, медиків.

Безымянный

Вітали творчий колектив “Барви”, який виступає мало не на кожному святі у слеищі.

Безымянный

Вже ближче до вечора був готовий куліш та плов.

Без імені

Головувала на кухні Людмила Демченко.

Безымянный

Частували громаду і короваєм, який Ігор Коцюбинський залишив для святкування коцюбинців перед тим, як Андрій Скіпальский відвіз його до Лісової.

Безымянный

Коли вже всі розійшлися і в лісі стало темно, було чути як волонтери заходилися співати. Так добіг кінця день селища. Це був найдушевніший день селища за всі майже 10 років, які я тут мешкаю. Головне, що до його організації були залучені чимало односельців. Це перш за все свято громади, а не свято для політиків.

Авторка: Ірина Федорів, мешканка селища Коцюбинське, журналіст

Leave a reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів