Пирогів та Феофанія – велика, але не остаточна перемога!

0 458

Подія, що відбулася 19.07.2017 в Київському апеляційному господарському суді, на жаль, залишилася поза увагою більшості ЗМІ. Між тим, за своїм значенням як для Києва, так і для Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові, це одна з ключових подій. Без перебільшення можна стверджувати, що це – подія загальнонаціонального значення! Адже йде мова про 102 гектари цінних земель – які є охоронними зонами музею в Пирогові, та які вдалося вкотре відстояти в суді. Кажу “вкотре” з певною самоіронією – оскільки це не перша перемога у цій судовій справі і, очевидно, не остання.

Перейдемо до суті. Справа №910/4626/14 за позовом заступника Генерального прокурора до Київської міської ради та цілої низки фіктивних житлових кооперативів (так звані ОКЖК – обслуговуючі кооперативи житлові кооперативи), а також різних товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Це типова справа, в якій прокуратура намагається повернути у комунальну власність цінні землі. Тяганина триває роками, поки справа проходить чергове судове коло: доходить до Вищого господарського суду України, а потім знову спускається в суд першої інстанції.

Ця справа вже втретє проходить судове коло! Пройшовши першу інстанцію, а саме Київський господарський суд, де прокуратура отримала перемогу і суддя Чинчин О.В. винесла рішення, згідно з яким державні акти та права приватних компаній на землю визнано недійсними – справа потрапила в Київський апеляційний господарський суд.

Треба чітко розуміти, а хто ж ці спритники, що отак враз одного дня взяли та й заволоділи сотнями гектарів цінних земель. Безкоштовно! Для цього повернемося до найганебнішої події в житті столиці нашої держави, а саме до скандально відомої сесії Київради 1 жовтня 2007 року. Так, саме до тої сесії, де під головуванням дерибанщика з ангельським обличчям Лесика Довгого безкоштовно пороздавали сотні гектарів столичних земель! Дарма, що це було відверто незаконно. Дарма, що землі роздавалися, попри їх особливий статус, що не дозволяв забудову.

Землі надавались так званим житловим кооперативам (ЖК) або обслуговуючим кооперативам житловим кооперативам (ОКЖК). Це були відверто фіктивні структури, що створювалися під спеціально розроблену шахрайську схему по виведенню цінних земель із комунальної власності. Компанія із трьох-чотирьох підставних осіб, наприклад, студентів, просила у Київради надати їм земельні ділянки для покращення житлових умов. Бо, вони, бачте, “бідні студенти”, потребують їх покращення. Та, будь ласка, беріть собі ці землі, та й живіть щасливо – відповідала їм Київрада й віддавала якісь нещасні сотні гектарів… Ось так, приблизно, відбувалося й цього разу. До речі, склад членів цих фіктивних кооперативів міг в різних комбінаціях повторюватися вже в інших кооперативах для отримання вже інших земельних ділянок – цього ніхто не перевіряв, і земля роздавалася щедро. Так був роздерибанений Жуків острів, так було роздерибанено землі поблизу Феофанії та Пирогова.

Наша мальовнича ділянка пролягає між вулицею Заболотного і парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Феофанія”. Надзвичайно гарні місця, чудова природа і, головне, захищений законом статус цих земель. Будувати тут – зась! І одночасно з декількох причин. Це – землі охоронюваного ландшафту, охоронні землі Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові, і розташовані вони на території Південного історичного ареалу Києва – на них заборонене не тільки будівництво, а й навіть зміна існуючого ландшафту.

Втім, шановні читачі, якщо ви отримаєте уявлення про фактичну цінність і красу цих земель, то швидко зрозумієте, що законна заборона на забудову цих чарівних місць неодмінно буде знехтувана – бо апетити та гроші патологічно ненажерливих злочинців-забудовників в нашій державі переламують Закон через коліно. За всіма цими фіктивними кооперативами (ОКЖК) з підставними “бідними студентами” і різними ТОВ стоять цілком конкретні і дуже вагомі фігури, до яких, врешті, через реалізацію різних схем (відчуження, продаж і т.д.), і мали би юридично відійти ці землі. В ЗМІ вже повідомлялося, що за нашими конкретними земельними ділянками стоять такі ж цілком конкретні і дуже відомі постаті, як олігарх Вася на прізвисько “Вася-Водокачка” та лідер одного з найпотужніших організованих бандитських формувань Юра Єнакієвський. Хоча формально в якості відповідачів у справі №910/4626/14 маємо досить різношерсту компанію з різних житлових кооперативів (ОКЖК) та товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). І вся ця гоп-компанія, не погодившись, звичайно, із рішенням суду першої інстанції, подала апеляцію і… ПРОГРАЛА! Завдяки чи всупереч кому? Важко охопити весь спектр громадських, політичних та державних сил, задіяних у цій справі. Проходячи нові судові кола, дана справа набуває все більшого розголосу та привертає увагу нових оборонців, що пильно слідкують та контролюють процес. Зокрема, на судовому  засіданні 19.07.2017 року в Київському апеляційному господарському суді  відстоювали  національні інтереси та підтримували позивача-прокурора ГО “Екозагін”, ВО “Свобода”, ГФ “Варта Корчуватого”, ГФ “Варта та захист”, ВО “Автомайдан”, окремі небайдужі громадяни – за що їм велика подяка! Були присутні народний депутат від ВО “Свобода” Юрій Левченко, який взяв дану справу під особистий контроль, та журналісти, які проводили відеозйомку судового засідання.

На фоні повальної корупції в державних органах і, звичайно, в прокуратурі, зокрема, маємо, як це не парадоксально, окремих прокурорів, які як за часів правління Януковича, так і після Майдану, відстоювали інтереси держави! Уявіть собі – є й такі! Знаю їх особисто і не перший день. Так, справу №910/4626/14 раніше відстоював в судах Олександр Тертишник – досвідчений, але, на жаль, вже колишній прокурор Генеральної прокуратури України. На останньому засіданні, 19.07.2017 року, відзначилася молодий прокурор Ольга Чорна: її промова була чіткою і безкомпромісною. Виступ незмінного адвоката відповідачів – миловидної білявки, яка вже не перший рік захищає “бідних студентів” у цій та інших подібних справах – після виступу прокурора виглядав зовсім блідо. І, нарешті, полум’яний та емоційний, через власний біль, виступ фахівця музейної справи Ігоря Паньківа довершив судову баталію! Перемога!

Найцікавіше, що склад колегії суддів у справі №910/4626/14 не вселяв оптимізму: окрім головуючої судді І.А. Іоннікової, до складу колегії входили судді О.В. Тищенко та К.В. Тарасенко! Зверніть увагу!!! Саме дві останні судді, Оксана Тищенко та Кароліна Тарасенко, нещодавно розглядали іншу резонансну справу ­– №910/11164/16, та винесли рішення на користь забудовника – ТОВ “Авеста-Буд”, який планував забудувати 2,6 га урочища Бичок, що входить до складу національного природного парку “Голосіївський”. Зрозуміло, що такий оптимістичний результат був би неможливим без громадського контролю, відповідного резонансу у ЗМІ та принципової позиції головуючої судді І.А. Іоннікової.

Звичайно, слід чітко усвідомлювати, що це не остаточна перемога! Оскільки, без сумніву, буде подальший розгляд справи в суді касаційної інстанції, тобто у Вищому господарському суді України, де захисники національних інтересів знову зустрінуться з незмінним адвокатом усіх цих “бідних студентів” – миловидною білявкою, що завжди і всюди обслуговує судові процеси по безцінним столичним землям… Боротьба триватиме!

Автор: Михайло Погребиський, активіст Громадської організації Екозагін

Leave a reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів