Спустити вітрила: чому Київрада хоче знищити дитячу спортивну школу на Оболоні?

0 332

Уже скоро ділянка може перейти до забудовника, а на території школи з’явитися недитячі споруди.

“Хочете знати, як виглядає покращення? Це коли дорослі дяді і тьоті, які працюють в Київраді, КМДА, департаменті земресурсів, та особи зацікавлені, забирають у дітей , які займаються олімпійським видом спорту, спортивну базу”, – говорить жителька Оболоні Тетяна Кірічук.

“Це тому що в Києві мер спортсмен, і всі спортивні школи він закриває, а на їх місцях з’являються будинки або ТРЦ”, – підтримує й місцева активістка Тетяна Мілевська.

Такі слова – реакція на проект рішення, який нещодавно з’явився на сайті Київської міської ради. У ньому – пропозиція розірвати договір оренди земельної ділянки, на якій побудована та функціонує спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з вітрильного спорту – “Парус” (“Оболонь”). Той мав би діяти ще мінімум 12 років, але Київська міська рада профспілок, якій і надано право оренди Київрадою у 2005-му на 25 років, вирішила припинити домовленості. Відтак унікальна школа у затоці “Собаче гирло” (вул. Прирічна, 30), яка підготувала учасників багатьох міжнародних змагань, зокрема, й олімпіад, може припинити своє існування, а ласий шматок землі на березі Дніпра, площею у майже 3,18 га, – перейти до рук забудовника.

Сайт дитячої спортивної школи розповідає, що яхт-клуб “Оболонь” був створений у 1985 році. Того ж року з’явилась і дитячо-юнацька школа олімпійського резерву, що взялась за розвиток спорту вищих досягнень та підготовку потенційних олімпійців. На прилеглій території були побудовані адміністративна будівля, навчальні класи, методичний кабінет, роздягальні, елінги для зберігання суден.

За радянських часів та потім школа належала профспілкам. У 2005 році її керівництво підписали з Київрадою згаданий договір оренди.

Нові засновники

А вже за кілька років до складу засновників “Паруса” увійшли дві громадські організації – “Товариство спортсменів-ветеранів вітрильного спорту» та “Товариство сприяння розвитку вітрильного спорту”. Така ж доля спіткала ще одну спортивну школу, що розташовується по сусідству у затоці “Собаче гирло”, – “Маяк”. У ній діти займаються веслувальним слаломом.

“Згідно протоколів, це відбулося з ціллю фінансового оздоровлення. Але насправді, його не сталося, – говорить депутат Київради Костянтин Богатов. – Нам вдалося з’ясувати, що створені ці структури були за кілька місяців до входження. А надто, за словами президента Федерації вітрильного спорту Києва Євген Кісельова, про ці громадські організації ніхто ніколи не чув. Вони не беруть участь у різноманітних спортивних заходах, пов’язаних з вітрильним чи байдарочним спортом. Тож виникає підозра, що їх заснували лише з метою, аби привласнити спортивні школи і в подальшому захопити земельні ділянки під ними”.

Ми також подзвонили Євгену Михайловичу, і він підтвердив, що ці дві громадські організації – “абсолютно сторонні”.

Варто сказати, що школа функціонує у живописному куточку столиці, на землях, які точно є “ласим шматочком” для забудовників. Богатов пропонує подивитися на фотографії, зроблені з висоти пташиного польоту.

Тож від часу входження громадських організацій голос їх керівників став вирішальним.

З відкритих джерел відомо, що серед засновників «Товариства спортсменів-ветеранів вітрильного спорту» є Павло Шевченко, а у “Товаристві сприяння розвитку вітрильного спорту” – він керівник. Його прізвище, дійсно, фігурує у переліку засновників кількох компаній, пов’язаних з будівництвом та операціями з нерухомістю.

Є зв’язки Павла Шевченка і у світі політики. Батькам вихованців шкіл доводилось чути прізвище Артура Палатного, народного депутата та голови комітету ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. З ним “представник засновників” пов’язаний як мінімум через свого брата – Кирила Шевченка, президента Київської міської організації федерації боксу України, адже Палатний є почесним її президентом.

Цей народний депутат вважається близьким до мера Віталія Кличка. У пресі можна легко відшукати інформацію, що родину мера та депутата пов’язують кумівські стосунки, окрім того у них є спільний бізнес на елітної нерухомості. Тож при потребі домовитися щодо долі якоїсь кількох гектарів на березі Дніпра.

Комунальна пропозиція

22 грудня 2015 року Київрада ухвалила рішення про передачу у комунальну власність столиці цілісних майнових комплексів 17 дитячих спортивних шкіл.

“15 з них надали рішення своїх правлінь про згоду на передачу, а дві – “Парус” та “Маяк” – ні, – зазначає Багатов. – Зрештою – акти прийому-передачі ще не підписані і не затверджені. Але гроші на них з бюджету виділяють. Лише їх витрати контролювати столиця не може. Виходить – Київ фінансує приватний бізнес, адже школи фактично власність громадських організацій. Тож потрапити на баланс міста – це одночасно опинитися і під аудитом КРУ та громадськості”.

У 2016 році вихованці школи вийшли під стіни Київради з вимогою зупинити рейдерське захоплення ділянки на Оболоні. Тоді на територію зайшли невідомі люди, а спортсмени, тренери та адміністрація не могли. Рейдери, як їх назвали у школі, сказали, що вони – представники Київського об’єднання профспілок.

Цікаво, що під час наради у мерії представник громадських організацій Павло Шевченко заявив, що саме він та дружня федерація боксу захищала дитячі школи від рейдерів.

Тим часом батькам та тренерам здавалося, що Київ навмисно затягує процес оформлення права власності міста на ці об’єкти. Адже без закріплення школи за київською громадою після розриву договору оренди зацікавлені особи зможуть оформити право власності на споруди установи через суд, а разом з ними отримати земельну ділянку на березі Дніпра. Тож існування школи опиниться під питанням.

Навесні 2017 року з’явився перший проект рішення Київради про розірвання договору оренди. Тоді вже виникла підозра, чи не є воно юридичною лазівкою для рейдерського захоплення школи і передачі прибережної ділянки на Оболоні в руки забудовників.

“І тоді стало вже очевидно, що для продовження функціювання дитячої школи олімпійського резерву, спочатку вона має опинитися на балансі міста, а вже потім можна розривати договір оренди”, – каже Богатов.

Депутат розповідає, що 27 квітня 2017 року була спільно проведена робоча зустріч для прискорення вирішення питання прийняття спортивної школи в комунальну власність і розірвання договору оренди землі. На ній були присутні депутати Київради, заступник голови КМДА Ганна Старостенко, представники Київської міської ради профспілок, співзасновники та керівництво спортивних шкіл. У результаті було вирішено, що представники двох громадських організацій, які є одними із співзасновників спортивних шкіл і ще не надали згоди на передачу спортивних шкіл до комунальної власності, представлять своє остаточне рішення стосовно надання чи ненадання згоди на передачу даних шкіл в комунальну власність.

Після була й друга зустріч – вже наприкінці травня 2017 року. “На ній ми з’ясували, що ці громадські організації і не планують передавати школи місту, а хочуть оформити на них ці землі. Тоді ці території підуть під контроль приватної особи, з якою асоціюється забудовник”, – розповідає депутат.

На відео, яке демонструє Богатов, можна почути, що засновники громадських організацій розглядають дані школи як бізнес-проекти. “Надто один із засновників – Павло Шевченко – вже зараз використовує територію даної школи для своїх особистих потреб і тримає на території школи кілька яхт”, – зазначає він.

І подібна ситуація не лише у “Парусі”, а й у сусідній школі “Маяк”. А між тим у цих двох школах разом займаються вітрильним спортом та веслувальним слаломом понад 400 дітей.

Компроміс чи пауза?

“Нещодавно забудовник запропонував компроміс – він може передати місту школи в оренду на 49 років, – говорить Богатов. – З одного боку пропозиція може існувати – цей термін зараз здається безкінечністю, враховуючи темпи розвитку. Але з іншого – де гарантія, що за два роки цей договір не буде розірвано. Просто внесуть необхідні правки – і все. Як у випадку з “Київенерго”.

Він говорить, що нині триває боротьба батьків та частково тренерів. Більшість викладачів не можуть опиратися активно, адже з ними договір підписував директор школи, який є представником засновників, тобто громадських організацій.

За словами Богатова, у планах забудовника будівництво справжнього яхт-клубу для дорослих: «Але якщо би ми жили десь в іншій країні, то можна було б повірити, що разом із дорослим працювала й дитяча спортивна школа, у якій могли би займатися усі охочі, яка би виховувала майбутніх олімпійців, і куди би прийшов потужний інвестор. Проте у нас механізм працює по-іншому. Скільки ми вже знаємо випадків, коли місто дає ділянку, де має бути побудовано шість багатоповерхівок і один садок. Будують багатоповерхівки, а до садочку руки не доходять. У кращому випадку з’являється приватний».

“Зараз ми чекали договір про оренду на 49 років”, – констатує столичний депутат.

Але поки він та колеги сподівалися побачити пропозиції, та боролися за повернення громаді Києва територій на Поштовій площі, у стінах Київради знову з’явився проект рішення про розірвання договору оренди.

У середу земельна комісія Київради мала розглянути питання оренди ділянки для спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з вітрильного спорту на Оболоні. Але її робота закінчилась так і встигнув розпочатися.

Leave a reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів