Чому Вища рада правосуддя покриває суддю-дерибанницю?

1 185

Знову в центрі уваги суддя Київського апеляційного господарського суду Оксана Тищенко. Вища рада правосуддя, а саме третя дисциплінарна палата, 14 березня 2018-го розглядала скаргу на дії “служниці Феміди”. Скаржники вважають: дії Оксани Тищенко дискредитують звання судді та мають ознаки втручання в судовий процес її колег.

Нагадаємо, суддя Оксана Тищенко в березні 2017-го відзначилась скандальним рішенням. Трійка суддів на чолі з нею віддала під забудову компанії “Авеста-Буд” частину національного природного парку «Голосіївський».

Мова йде про урочище Бичок. За нашою інформацією, ділянку, розташовану поруч зі Столичним шосе, вподобав нафтотрейдер “ОККО”.


За словами активістів, як тільки вони проаналізували майно судді, з боку Оксани Тищенко почалися переслідування. Тищенко не цуралася жодних методів: подала заяви до Вищої ради правосуддя; роздавала інтерв’ю з публічними звинуваченнями в загрозі життю і здоров’ю з боку активістів; звинуватила їх у спробі викрадення, та подала заяву до Генпрокуратури. І як апофеоз – заява в СБУ, де Тищенко звинуватила активістів у фінансуванні ФСБ.

Вища рада правосуддя відмовила скаржникам у притягненні судді Оксани Тищенко до відповідальності. Це, за словами скаржників, підтвердило інсайдерську інформацію, яку вони отримали ще до початку засідання. Йшлося про вирішення питання на користь Тищенко заздалегідь.

Цікавий факт: один із членів колегії, адвокат Павло Гречківський має статус обвинувачуваного в судової справі, яка зараз слухається в Шевченківському районному суді Києва. Пан Гречківський звинувачується в незакінченому замаху на шахрайське заволодіння коштами в особливо великих розмірах. Мова йде про 500 000 доларів, які нібито призначалися уже колишньому голові Вищого господарського суду Богдану Львову, за них Гречківський повинен був забезпечити вирішення в господарських судах на користь ТОВ “Богадар”. Як гадаєте, яке рішення буде прийнято в цьому судовому процесі, якщо двоє із трьох суддів у колегії зберегли свої посади завдяки Гречківському?

Так ось, отримавши на руки повний текст рішення, скаржники виявили, що ВРП не дозволила оскаржувати своє рішення. Те, що формулювання рішень дисциплінарних палат часто ставлять в безвихідь навіть адвокатів – окрема розмова. І таки-так, вам не здалося. Дисциплінарна палата ВРП, яка не побачила обставин для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, самостійно вирішує: давати скаржнику право на оскарження її рішення, чи ні.Згідно зі статтею 51 закону про Вищу раду правосуддя, “Право оскаржити рішення (…) має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення (…) за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження”.

Вас тут нічого не бентежить? Про яку рівність прав ми можемо говорити, якщо суддя – апріорі має право на оскарження, а ось право скаржників (звичайних громадян, активістів,журналістів), які хочуть оскаржити рішення дисциплінарної палати ВРП, залежить від тієї самої дисциплінарної палати. В нашому випадку «дозволу» на оскарження дисциплінарна палата не надала.

Така дивна норма Вищої ради правосуддя привернула не лише нашу увагу, але і Юридичного департаменту Верховної Ради України. Перед ухваленням закон проходить обговорення в комітетах та отримує експертний висновок. Так от, у висновку Юридичного департаменту чітко вказано: норма статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (до речі, поданого Президентом України) суперечить принципам оскарження та правового захисту. Попри це, закон ухвалили саме в такій редакції.

Логічне запитання: тоді для чого взагалі створена Вища рада правосуддя?

 

Безпосередньо в закону про Вищу раду правосуддя вказано: «для забезпечення незалежності судової влади…підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання …. професійної етики в діяльності суддів ..»

На ваш погляд, ВРП справляється із покладеними на неї обов’язками?

Навіть побіжний аналіз рішень ВРП ставить під сумнів виконання покладених на неї обов’язків і формує чітке переконання, що головне завдання, яке вирішує ВРП, – захист потрібних системі суддів та керування незручними або незговірливими суддями.
Варто лише згадати, що з 351 «судді Майдану» звільнено лише 48 суддя, тобто 14%. Інші продовжують вершити «правосуддя». А судді, які отримали негативний висновок Громадська рада доброчесності, призначаються на посади «оновленого» Верховного суду. І все це відбувається попри підвищену суспільну увагу, а також попри заявлений Президентом контроль цього питання.

Для довідки: Вища рада правосуддя обійшлася нам з вами в 283 млн грн у 2017-у році і 203 млн грн. в 2018-у році. Кошти пішли на 19 членів ВРП та апарат відомства.

В ситуації, яка склалась в судовій реформі, із фактично проваленою судовою реформою, ви готові платити зі своєї кишені на утримування ручного апарату керування суддями, який має пріоритет прав і не дає інколи навіть шансу відстояти свої права громадянам?

Чи можемо ми вимагати дотримання своїх прав та свобод? Вимагати – можемо, але ось отримати, як виявляється, не завжди. На жаль, незалежна судова система на даний час нашій владі не потрібна.

Авторка: Тетяна Пистіна,  позаштатний кореспондент у газеті “Сільські Вісті”

1 Comment

  1. Марина 06.04.2018 at 22:17

    Стаття хороша, викриває недосконалість і несправедливість підлеглої владі судової системи України. На жаль, є помилки. В четвертому з кінця абзаці зі слів ”….з 351 ”судді …” неузгоджені відмінки. Але це несуттєво, виправляється редагуванням. Добре, коли є перспективи удосконалення.

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів