Як я потрапив у резервісти тероборони або акція “перевір здоров’я та приведи друга”

0 453

У грудні я відкрив для себе ЗСУ. Так-так… Збройні Сили України. Не те, щоб я раніше про них не знав та не чув. Навпаки, з 2014 року я мав, якщо можна так сказати, відношення до наших Збройних Сил. Уся країна мала відношення. Але в грудні ЗСУ, у вигляді начальника штабу Тероборони Солом’янського району м. Києва, приголомшили мене телефонним дзвінком.

– Ярослав Миколайович, дозвольте запросити Вас у військкомат. Бо Збройні Сили України дуже переймаються за Ваше дорогоцінне здоров’я. Саме зараз в нас акція! Прийди в військкомат та отримай направлення на безкоштовну здачу аналізів та медичний огляд профільними спеціалістами!

Мені не 18-ть років, тому я страху перед військкоматом не маю. А медична комісія в моєму віці не зашкодить. Коли це хлопчики самі ходили до лікарів просто так? Ну, чесно) Поки швидку викликати не треба, то ніхто нікуди не звернеться.
А тут є перед самим собою відмазка – то не я, то мене направили.

Приїхавши у військкомат, я таки потрапив на Акцію. Назва Акції – Резерв ЗСУ. А саме – 112 окрема бригада тероборони Києва.

Один з бонусів – щомісячні стрільби з АК (Автомата Калашникова) та ПМ (Пістолета Макарова).

Пропозиція була запланована саме на суботу 2 березня. Оскільки мене розпирало від очікування постріляти, то я розказав про подію всім друзям-знайомим-родичам. Родичі-друзі вирішили розділити моє очікування та склали мені компанію.

І ось… Субота… чоловіки та жінки чекають біля воріт військової частини.

Розподілення на взводи було проведене ще у п’ятницю і командири взводів всіх попередили заздалегідь по телефону. Тому кожен знав, з ким він заходить на територію військової частини і кому підпорядковується. Організація на висоті.

Я з батьком та другом чекаємо разом з усіма. Батько кадровий резервіст))) Після військової кафедри КПІ отримав звання, військовий квиток та шанс звалити в “партизани”, коли викличуть). Почувши, що можна потрапити на територію тиру “воєнки” офіційно, а ще й постріляти, то перше питання було “а що вдягнути?”. Йти чи не йти – не питання взагалі.

Запускають. Заходимо.

Виявляється, що в бонуси входить ще й тактична медицина!
Дуже важлива інформація перед тим, як ти отримаєш в руки бойову зброю.

Ніяких жартів. Насправді – дуже важливо! Величезна подяка медінструкторам!

Самі стрільби організовані на вищому рівні. Офіцери, інструктори видають чіткі команди. Все зрозуміло, все конкретно.

Я туплю, але я не один такий) Нерви в офіцерів – сталь. На всю мою тупість жодної емоційної фрази. Все по справі, все чітко.

А що мене відверто здивувало – так це присутність офіцерів з військкомату. Чесно  – я завжди вважав, що ці люди просто сидять в кабінетах та отримують зарплату просто так. Вибачте, Офіцери. Був не правий.

Стрільби – з усіма заходами безпеки. Бронік, каска, інструктаж, підписи в журналах. Все серйозно. Тобі довіряють бойову заряджену зброю. Тебе вважають гідним того, щоб надати таку довіру. Це приємно. Насправді.

Ти долучаєшся до когорти тих людей, які вміють захищати. Людей, які знають, як навчити тебе захищати. Людей, які відкривають тобі двері в свої знання і тримають тебе за руку, бо ти ще нічого не знаєш.

Ти долучаєшся до Збройних Сил України. І ти відчуваєш гордість.

Гордість за те, що маєш можливість потиснути руку всім цим людям. Всім цим Офіцерам (так, саме з великої літери).

Керують спокійно, але настільки впевнено, що навіть питань не виникає ніяких. Настільки все чітко. Все виважено, набоїв ніхто не шкодує. Ви прийшли навчитися стріляти – навчимо. Ніякої показухи. Хочеш ще один підхід на 16 набоїв? Без питань. Практикуйся. Стать твоя не має жодного значення.

Стріляти можуть всі охочі стати на захист своєї Батьківщини.

Якщо всі громадяни України будуть знати, як поводитись зі зброєю, то нікому навіть не насниться нападати на нас!

Фух… емоції розписав))

Тепер про те, що хвилює.

Якби моя картка з даними не опинилась у начальника штабу батальйону, то я б і не знав про те, що в районі організували такий підрозділ. На жаль, надто мало інформації про територіальну оборону. Уявіть, у мене НІХТО зі знайомих не знав про таку корисну програму від ЗСУ.

У черзі на стрільби в квітні в мене вже десяток охочих людей. Це теж така акція – приведи друга і зміцни обороноздатність України)

Треба писати, треба інформувати, треба продавлювати цю тему, бо вона справді важлива.

Якось так. Про перші стрільби написав. Про контракт на службу в резерві напишу і розкажу пізніше.

Автор: Ярослав Мудрик, резервіст 130 батальйону тероборони 112 ОБрТрО

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Київщини".
Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора. Головний редактор: Ірина Федорів